За сприяння представників громадськості, 24 лютого у просторі міської бібліотеки відбувся захід, на якому були присутні представники різних конфесій міста Новгород-Сіверського
Цей день став, по справжньому, величним. І сталося це не тому, що ми святкуємо день вторгнення на нашу святу землю. Причина тому інша – з цього року 24 лютого офіційно проголошено Національним Днем Молитви. І саме в цей день відбулась історична подія, за якої помолитися за Україну прийшли представники чотирьох різних конфесій. Це ще раз показало, що ми здатні збиратись разом проти спільного ворога і що не дивлячись, місцями, на різні погляди – наші спільні молитви мають бути почутими.
Автор допису хоч і не є особою, вкрай, релігійною, але було дійсно цікаво почути думки і слова кожного з представника конфесій. Побачити світ очима тієї чи іншої людини. Це була така собі можливість почути, побачити, порівняти, зрозуміти для себе яка з конфесій має той чи інший світогляд і наскільки він співпадає з внутрішнім сприйняттям.
Завдяки тому, що ця подія відбувалась у оновленому приміщенні міської бібліотеки, у всіх бажаючих був вільний доступ до тематичних книг, які дозволили дізнатись щось нове та цікаве для себе, тим більше що після оновлення у бібліотеці з’явились і свіжі примірники популярної літератури.
Особливе враження особисто на мене справив спів Григорія Резнікова з Української Церкви Християн Віри Євангельської. Це показало, що простір бібліотеки це не лише про книги і тишу – це ще й про пісню “Боже, я молюсь за Україну”, яка об’єднала нас усіх в цей вечір.
Не менш цікавим був і виступ представників церкви християн Адвентистів сьомого дня, котрі крім іншого представили цікаві програми підтримки для жінок і зустріч з психологом, чаєм і смаколиками.
Не менш проникливими в той день були і слова Андрія Лугового з Церкви Євангельських Християн-Баптистів, а також об’єднуючі слова отця В’ячеслава з Православнї церкви України.
Серцем цього вечора була організаторка заходу – пані Лариса, яка в цей вечір також представила книгу Бгаґавад-Ґіта в українському перекладі. Планується окрема презентація книги, тож на сторінках цього ресурсу буде більш детальний допис про неї.
Коли я зайшов зранку 24 лютого на сторінку у Фейсбук, то був обурений тим, скільки людей присвячують 24 лютого стільки дописів, наче прославляючи те вторгнення, що відбулось три роки тому. На мою особисту думку, всі негативні наративи і прославляння ворогів слід перетворити у зброю проти них, хоч тією зброєю і стане молитва. Втім, три роки тому їх віра взяти Київ за три дні розбилась об українську віру – віру в себе, віру в свою ідентичність, віру у право жити вільним життям.
Кожен вірить в щось своє, втім віра живе в кожному. Але найсильнішими нас робить можливість вільно вибирати свою релігію і свою конфесію. Тож я пишаюсь тим, наскільки в цей день була дружня атмосфера на цьому заході і наскільки вірні слова були сказані кожним з представників своїх церков. Захід не планувався заздалегідь, але все відбулось саме так як мало бути, не дивлячись на підвищену небезпеку і тривогу, котра відбувалась буквально перед самою зустріччю. І я думаю, що якийсь такий-собі “купол” над нами був в той вечір. Який захистив нас від лиха.
Відео з події ви можете подивитись нижче:
Відкрийте більше з КЗ "Новгород-Сіверська міська бібліотека"
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.